З моменту посіву зернові колосові починають атакувати також і шкідники. Найперші серед них — жуки-ковалики. Шкодять їхні черв’якоподібні личинки — дротяники циліндричної форми, блискучі, пружні, жовто-коричневого або бурого кольору, з пласкою головою і трьома парами грудних ніг однакового розміру.
Самиці на початку літа відкладають у ґрунт до 150 яєць. Личинки розвиваються та заляльковуються у ґрунті впродовж 3–5 років. Жуки, що відродилися у ґрунті, залишаються на зимівлю, а навесні відкладають яйця, з яких відроджуються личинки нового покоління.
Личинки виїдають насіння та паростки, підземну частину стебла. Рослини зріджуються, жовтіють, випадають і гинуть. Посіви часто потребують пересіву. Дротяники чутливі до коливань вологості й температури ґрунту, а за його пересихання мігрують у глибші шари.
Захист посівів від ґрунтових шкідників
Для захисту від комплексу ґрунтових та наземних шкідників у комплексі з протруйником Вінцит® Форте компанія FMC рекомендує застосовувати протруйник Пікус®.
Норма застосування Пікус® для захисту зернових — 0,5–0,85 л/т.
Продукт вигідно вирізняється серед інших протруйників із вмістом імідаклоприду завдяки своїй особливій препаративній формі. Формуляція протруйника Пікус® містить оригінальні ад’юванти та клейкі речовини, які дозволяють препарату міцно прилипати до насінини.
Пікус® має стабільну формуляцію, яка не згущується, не випадає в осад і не забиває форсунки. Препарат містить якісний барвник, тому насіння, оброблене Пікус®, виглядає яскраво, що дозволяє добре контролювати якість нанесення препарату.
Високі стандарти США, застосовані при виробництві цього продукту, забезпечують незмінно високу якість та ефективність — зниження рівня ушкодження сходів ґрунтовими шкідниками (дротяниками тощо).
Важливими складовими дії протруйника є інсектицидна, репелентна та фумігантна активність щодо шкідників.
Чому одного протруєння іноді недостатньо?
Хоча протруєння насіння захищає молоді проростки від дротяників, злакових мух та цикадок, усе ж за тривалої теплої осені можливе відродження великої кількості шкідників, з якою протруйник уже не в змозі впоратися.
Наприклад, якщо тримаються стійкі позитивні температури в межах +15 °С, відбувається масовий виліт злакових мух, які локалізуються на бур'янах та падалиці зернових. Ці комахи активно мігрують на посіви, заселяють і пошкоджують рослини.
Також підгризаючі совки можуть масово відкладати яйця, з яких відроджуються личинки, що повністю знищують рослини, перегризаючи їх на рівні ґрунту.
У результаті ви ризикуєте отримати не лише пошкодження рослин восени, а й значний запас зимуючих форм шкідників — яєць, лялечок чи пупаріїв, що створює передумови для їх масового розвитку навесні.
Коротко зупинимося на основних шкідниках осіннього періоду та їх біологічних особливостях.
Цикадки
(ряд Homoptera, підряд Cicadinea)
Зерновим колосовим культурам, зокрема пшениці, завдають шкоди декілька видів цикадок. Найпоширеніші серед них:
- шестикрапкова цикадка (Macrosteles laevis Rib.);
- смугаста цикадка (Psammotettix striatus L.);
- темна цикадка (Laodelphax striatella Fall.).
Ці види висмоктують поживні речовини з рослин, унаслідок чого листки знебарвлюються, а розвиток культури пригнічується.
Особливо небезпечними цикадки є тому, що переносять вірусні та мікоплазмові хвороби, які можуть знижувати врожайність на 15–20 %.
Шестикрапкова цикадка (Macrosteles laevis Rib.)
Поширена повсюдно. Пошкоджує пшеницю, жито, овес, ячмінь, кукурудзу, рис, просо, гречку, соняшник, буряки та багаторічні бобові трави.
Тіло імаго струнке, завдовжки 3,2–4 мм, жовто-зеленого кольору, з чітким чорним малюнком на голові й щитку.
Зимують яйця, відкладені в тканину піхви листка озимих злаків або в прикореневій частині стебел. За літо шестикрапкова цикадка розвивається у 2–3 поколіннях.
Восени самки відкладають яйця на озимі злаки та падалицю.
Цикадки висмоктують сік із листків і є переносниками вірусних захворювань.
Обробку інсектицидами рекомендують проводити за чисельності 50–150 особин/м² (переважно крайові смуги посівів).
Смугаста цикадка (Psammotettix striatus L.)
Поширена повсюдно. Пошкоджує озиму та яру пшеницю, жито, ячмінь і овес.
Імаго завдовжки 3,5–5 мм, брудно-жовтого або буруватого кольору. Передні крила тупо закруглені, з коричнювато облямованими жилками, ноги світло-жовті.
Зимують яйця, відкладені самками в надрізи листків озимих культур.
Наприкінці квітня — у травні відроджуються личинки темно-коричневого кольору, які згодом набувають забарвлення дорослих особин. Личинки завершують розвиток у травні — червні.
Смугаста цикадка розвивається у 1–3 поколіннях.
Пошкоджені рослини частіше уражуються грибними захворюваннями.
Заходи захисту аналогічні заходам проти шестикрапкової цикадки.
Темна цикадка (Laodelphax striatella Fall.)
Родина Delphacidae.
Поширена повсюдно. Пошкоджує зернові колосові культури.
Доросла комаха завдовжки 3,5–5 мм. Самки жовтуваті, самці темні, майже чорні.
Личинки І–ІІ віків жовтуваті, із трьома сірими смугами на черевці, з ІІІ віку — бурувато-сірі.
Зимують личинки ІІІ–IV віків на посівах злакових культур, межах та узбіччях доріг.
Відродження личинок другої генерації відбувається в середині липня, окрилення — з кінця червня до липня. Дорослі цикадки живуть до настання холодів (жовтень) і часто шкодять озимим наприкінці літа.
Розвивається у двох поколіннях.
У посушливі роки створюються особливо сприятливі умови для масового розмноження темної цикадки.
Жужелиця хлібна мала (Zabrus tenebrioides Goeze)
(ряд Coleoptera, родина Carabidae)
Живлення більшості жуків закінчується до настання жнив, після чого вони, особливо в спекотні посушливі роки, ховаються в ґрунт на глибину 10–50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи.
Залежно від температури та, особливо, вологості ґрунту цей стан може тривати 20–30 діб і більше.
Після надходження вологи жуки знову стають активними і зазвичай виходять на поверхню ґрунту в другій половині серпня — на початку вересня.
За сприятливих умов самки відкладають у ґрунт 50–70, максимально — до 270 яєць.
Личинки відроджуються від кінця серпня до настання приморозків.
Вони живляться сходами озимих, причому живлення може продовжуватися навіть під снігом.
Личинки об'їдають молоде листя, залишаючи лише жилки. Рослини набувають характерного «змочаленого» вигляду. У місцях масового скупчення личинок рослини гинуть, а на полі утворюються характерні «лисини».
Опоміза пшенична (Opomyza florum F.)
(родина Opomyzidae)
Поширена повсюдно, але найбільшої шкоди завдає у західному Лісостепу.
Пошкоджує озимі зернові культури: пшеницю, жито та ячмінь.
Тіло завдовжки 3,5–4 мм, іржаво-жовтого кольору. Крила прозорі, жовтуваті, з димчасто-коричневими плямами.
Зимують яйця, відкладені у верхній шар ґрунту (до 3 см) на посівах озимих.
Личинки виходять рано навесні та заглиблюються в найбільш розвинені стебла.
Опоміза ніколи не пошкоджує вузол кущіння. Унаслідок пошкодження жовтіє й засихає центральний листок, а згодом і все стебло.
Заляльковується в пошкодженому стеблі або за піхвою листків сусідніх здорових стебел.
Стадія лялечки триває до 20 діб.
Мухи вилітають наприкінці червня. Упродовж літа вони живляться на квітучих зонтичних, айстрових та бобових рослинах, а у вересні—жовтні спарюються й відкладають яйця.
Розвивається в одному поколінні.
Захист зернових колосових культур від осінніх шкідників
Заходи захисту. Передпосівна обробка насіння (Пікус®) та обробка інсектицидами в період масового льоту шкідників.
Родина злакові мухи (Chloropidae)
Шведські мухи — Oscinella L.: вівсяна (Oscinella frit L.) та ячмінна (O. pusilla Mg.) в Україні поширені повсюдно.
Ячмінна муха відрізняється жовтими гомілками передніх і середніх ніг, на задніх — вузькою затемненою перев’яззю. Яйця білі, видовжено-овальні, з поздовжніми розгалуженими борозенками, завдовжки 0,6–0,8 мм. Личинка біла, видовжено-циліндрична, із загостреним переднім і дещо розширеним заднім кінцем, на якому розміщені два м’ясисті відростки. Довжина личинок ячмінної мухи — до 5 мм. Пупарій світло-коричневий, завдовжки 1,8–3 мм.
Зимують личинки або пупарії всередині пагонів озимих, багаторічних злакових трав і бур'янів. Личинки проникають усередину пагона, де виїдають конус росту й основу центрального листка, який жовтіє та засихає.
Третє й четверте покоління розвиваються на падалиці колосових, сходах озимих та отаві злакових трав. Іноді можливий розвиток личинок п’ятої генерації. Друге й третє покоління зазвичай розвиваються факультативно (частково), а в більшості районів Степу та Лісостепу України в посушливі роки вони взагалі не з’являються.
Вівсяна муха пошкоджує жито, овес, пшеницю, кукурудзу, ячмінь і злакові трави, а ячмінна — пшеницю, ячмінь, кукурудзу, багаторічні злаки та бур'яни. Шкідливість першого й останнього поколінь полягає у зниженні густоти посівів. Істотних втрат вони можуть завдавати на зріджених посівах ярих культур пізніх строків сівби за умов постійної нестачі вологи в ґрунті. Значної шкоди циклічно завдають у районах стійкого зволоження (передгір'я Карпат), зокрема на насіннєвих посівах вівса.
Родина квіткарки (сновигові) (Anthomyidae)
Пшенична (чорна злакова) муха — Phorbia securis Tiens.
В Україні поширена повсюдно. Часто трапляється разом із дуже подібною за морфологічними й біологічними ознаками ярою мухою (Phorbia genitalis Schnab.). Деякі дослідники ярою називають саме пшеничну муху.
Імаго завдовжки 4–5,2 мм, оксамитово-чорне; груди та вилиці слабко припорошені сріблясто-бурим пилком. Крила темні, задимлені. Яйця білі, еліпсоподібні, завдовжки 1,2 мм. Личинка третього (останнього) віку завдовжки 6–8 мм, майже циліндричної форми, забарвлення від білуватого до жовтуватого. Пупарій червонувато-коричневий або буруватий, завдовжки 4,5–5,5 мм.
Зимує у стадії пупарія в ґрунті на глибині 2–3 см або в стеблах озимих злаків. Наприкінці серпня — упродовж вересня з більшості пупаріїв вилітають мухи другого покоління. Частина личинок у пупаріях перебуває в стані діапаузи до весни наступного року.
Мухи осіннього покоління разом із ярою мухою заселяють сходи озимих, де розвиваються і спричинюють пошкодження, аналогічні пошкодженням весняного покоління на ярих культурах. Личинки, що завершили живлення, утворюють пупарії та зимують у полеглих стеблах.
Озима совка (Scotia segetum)
Гусениці першого покоління, завершивши живлення, у ґрунті на глибині 1–6 см перетворюються на пронімфу, а через 2–10 діб — на лялечку. Через 11–14 діб вилітають метелики другого покоління, літ яких триває близько двох місяців. Яйця відкладають переважно у серпні, а наприкінці місяця з’являються гусениці.
Загалом тривалість розвитку одного покоління становить 50–70 діб за суми ефективних температур 640–780 °С. На більшій частині України озима совка розвивається у двох поколіннях, а в північних і особливо північно-західних областях — в одному. Найбільшої шкоди озимим культурам завдають гусениці другого покоління.
Інсектицидний захист посівів
Оскільки більшість шкідників в осінній період є сисними (мухи, цикадки), а їхні зимуючі форми знаходяться всередині рослин, доцільним є застосування саме системних інсектицидів, діюча речовина яких разом із клітинним соком потрапляє до організму комах.
У портфоліо компанії FMC є лінійка препаратів, які повністю відповідають зазначеним вимогам. Це інсектициди Данадим® Стабільний та Данадим® Мікс.
Данадим® Стабільний
Данадим® Стабільний (диметоат, 400 г/л) має високу ефективність проти сисних та інших видів шкідників завдяки системній і контактній дії.
Диметоат у складі продукту — єдина системна діюча речовина фосфорорганічної групи, здатна контролювати прихованоживучих і сисних шкідників та завдяки системним властивостям забезпечувати тривалий захисний період.
Компанії FMC вдалося завдяки вдосконаленню технології виробництва покращити стабільність формуляції продукту, що зробило його безпечнішим для людей і довкілля та зменшило концентрацію більш токсичних похідних диметоату.
Данадим® Стабільний у нормі 1,0–1,5 л/га в осінній період ефективно контролює злакових мух, попелиць і цикадок протягом тривалого часу.
Данадим® Мікс
Для підвищення ефективності та мінімізації ризику виникнення резистентності компанія FMC запропонувала ринку двокомпонентний інсектицид Данадим® Мікс (диметоат, 400 г/л + гамма-цигалотрин, 4 г/л).
Завдяки поєднанню двох діючих речовин ефективність і спектр дії цього комплексного препарату є надзвичайно високими. Гамма-цигалотрин — остання розробка серед піретроїдної групи інсектицидів. У комбінації з диметоатом він значно підсилює контактну та кишкову дію препарату, розширює спектр його ефективності та, зокрема, дозволяє надійно захищати сходи озимих культур від хлібної жужелиці.
Норма застосування Данадим® Мікс на пшениці озимій становить 1,0 л/га.
